З нагоди 760-річчя Королева представляю публікацію статей із своєї книжки "Королево. Історія в фрагментах".

ПЕРЕДНЄ СЛОВО

 З висоти пташиного польоту Королево виглядає, як мальовниче людське поселення навколо    самотньої скелі Замкової гори  в оточенні трьох згаслих вулканів – Чорної гори, Товстого Верху та Фрасина. Тут закінчуються Карпати. Бистра Тиса, вирвавшись із Хустських воріт, розпочинає вже  повільний тисячокілометровий шлях до Дунаю, як солідна судноплавна ріка з багатою водною живністю. 

 

Людина уподобала цю благодатну місцевість на  самій зорі свого існування. Ще дикий первісний мисливець вперше брав тут у руки кам’яні знаряддя. Власне, саме  тоді його лапи і ставали руками. На початку нашої епохи тут прокочувалися, як хвилі, незліченні людські племена – кельти, авари, гуни, мадяри, монголи, слов’яни, залишаючи  повсюди  яскраві  матеріальні  сліди, на радість чисельним археологам. Тут століттями хазяйнували працьовиті кельти, войовничі даки, сюди досягали кордони Римської імперії. Королево було  вузлом сухопутних і  водного шляхів - по глибокій  колись Тисі, кордоном Трансільванії та Мадярщини, помітною віхою  на Соляному шляху із Солотвинських копалень в Європу. Із замку Ньолаб могутні барони управляли величезними територіями Мараморошу та Угочі, в його стінах переписувалися та перекладалися основні євангельські тексти мадярською та русинською  мовами. Цією землею прокочувались запеклі війни, згубні епідемії, руйнівні повені.  У ХХ столітті королівчани, не сходячи з місця, примудрилися жити у восьми державах і квазідержавних утвореннях - Австро-Угорщині, Червоній  Угорщині, Румунії, Чехословаччині, Карпатській Україні, хортіївській Угорщині, Закарпатській Україні, СРСР, незалежній Україні. Тут зустрічалися  та  взаємно збагачувалися різні мови, релігії, звичаї і традиції. Сучасне мультикультурне Королево виникло на стику трьох зовсім відмінних людських спільнот, трьох народів, трьох світоглядів - угорського, румунського і слов’янського. Соціологи полюбляють характеризувати США, як «плавильний котел народів.» Так само взаємодіяли, «переплавлялися», лише в мініатюрі, різні нації   в цьому куточку Центральної Європи. Досить поглянути на прізвища місцевих жителів – вони мають слов’янське, мадярське, румунське походження у рівних пропорціях, із вкрапленнями німецьких, хоча самі їх носії вже й не здогадуються про своє історичне коріння.

 

Сучасний європеєць бачить Королево тепер із висоти польоту дельтаплана, чи квадрокоптера. Тутешні хазяйки на кухнях уміло готують мадярський гуляш, румунський токан, єврейський човлент, український борщ, словацьку набивану курицю, чеський кнедлик, німецькі руслики,  русинську  підбивану пасулю. Молодь поглядає на Схід, де здобуває освіту, і на Захід, де здобуває гроші. Тепер  селище зримо міняється – закінчується його 150-річна залізнична історія, громада трансформується у  типове середньоєвропейське містечко із різнобарвними  уподобаннями,  церквами, засобами до існування, однак зі схожим стилем життя його мешканців. В церквах і молитовних будинках вільно моляться  католики, кальвіністи, православні, греко-католики, баптисти, адвентисти, а донедавна й іудеї. По його вулицях поряд ганяють  автомобілі із українськими номерами та номерами багатьох європейських країн, придбані за гривні, коруни, форинти, рублі,  євро і долари. Підприємливі королівчани  освоїли ринки праці не лише сусідніх країн, але і Західної Європи, навіть заокеанських держав, повторюючи в чомусь економічну міграцію своїх прадідів на зломі ХІХ і ХХ століть. Вектор заробітчанства, який за Радянської влади розвернувся на Схід, повертається знову на Захід.

У цій книзі історія Королева подається, як мозаїчна картина  розповідей про  його підприємства, відомі особистості, архітектурні  пам’ятки, визначні , хоча і напівзабуті, події. І ці окремі картинки, як кольорові скельця калейдоскопа, зливаються у єдиний  барвистий образ селища Королева з його багатовіковою історією і  впевненим поглядом у майбутнє. Сама назва «Королево» з’явилася ще у 1920 році, коли нова чехословацька адміністрація намагалася знайти слов’янський відповідник угорській Кірайгазі. Вона прозвучала на перших демократичних загальних зборах королівчан у приміщенні нинішньої  православної церкви, коли йшла мова про майбутній  устрій життя провінції Підкарпатська Русь. Однак чехи, які спочатку віддавали перевагу назві «Дубовинка», зупинилися на назві «Кралово-над-Тисов». А назва «Королево» узаконилася в 1946 році і  добре прижилася.

Статті, з яких складено цей збірник, публікувалися в друкованій пресі та інтернет-ресурсах Закарпаття, всієї України, Чехії, Угорщини протягом 2011-2021 років. Джерелом для їх написання були відкриті історичні матеріали з бібліотек та домашніх архівів, свідчення старожилів, спогади самого автора, а для ілюстрацій використовувалися світлини від часів винайдення фотографії (майже) і  до наших днів, та багато колекційних поштових листівок. Втім, деякі статті написані іншими людьми, але на прохання самого автора, чи за його участю. Додаються також автентичні спогади, у яких  розкриваються маловідомі сторінки життя наших дідів і прадідів, характерні епізоди з життя людських спільнот, яких уже немає з нами.

Отже, перед вами – Королево.