Деревяна церква

Відновлено дерев’яну церкву XVIII століття на Виноградівщині 

В селі Тисобийкень, що на Виноградівщині, було відновлено дерев'яний храм XVIII століття.

Костел св. Єлени (1788), смт Вилок

Проїзджаючи селищем не можна оминути Костел Олени, який знаходиться у центрі  поселення, поруч з універмагом та автобусною зупинкою. Хоча більшість мурованих костелів Закарпаття виглядають як близнюки-брати, придівіться до цього храму уважніше.

Зведено його у

Історія найменшої в Україні деревяної церкви

Старовинна дерев’яна Успенська церква – монументальна пам’ятка архітектури та живопису ХVІІ століття, та є припущення, що вона була збудована набагато раніше – у 14-15 ст. Церква побудована із широких дубових брусів без жодного залізного цвяха. Вона хоч і невеличка за розмірами, але велична своїми архітектурними формами та мальовничими фресками. (ВІДЕО)

Монастир францисканців

Комплекс монастиря складається з церкви (1516 рік), двоповерхового корпусу келій, що приєднаний до храму та внутрішнього дворику. Є пам’яткою національного значення.        

Леквар, мангалиця й буйволи

У 2012 році на території фермерського господарства «Пан-Еко» в селі Ботар відкрили перший в Україні дегустаційний зал та музей леквару. Приміщення мистецьки оформив ужгородський скульптор Михайло Колодко, він є й автором пам’ятника свині-мангалиці при вході до музею. Господар підприємства Павло Тізеш розповів, що вони варять закарпатські повидла з ягід та різноманітних плодів (сливове, з терену, чорниці, чорноплідної горобини та журавлини), натуральних соків. А ще – вирощують свиней-мангалиць, м’ясо яких не містить холестерину. Музей нині налічує зразки лекварів із 24 країн, каже туризмознавець Федір Шандор. Ботар уже став місцем паломництва туристів.                                 А от у селі Олешник кілька років діє

Церква Вознесіння

 Церква значного розміру, яка стояла на колишній головній площі міста, зорієнтована на схід. Більша частина стін збереглася в середньовічному стані, різьблені структурні елементи теж., в більшій мірі у XVIII ст.. перебудованим був лише внутрішній інтер’єр, коли як в середині нефу, так і в апсиді з метою підпори нового склепіння були збудовані нові квадратні пілястри. Про вигляд колишнього інтер’єру церкви свідчать частина креслярських документів з її зображенням, які були виготовлені у зв’язку з перебудовою в ХІХ ст. ЇХ значна частина була виготовлена в три періоди: в 1864 році, коли Імре Генсльманна та Флоріша Ромера –певно саме з метою виготовити малюнки – до Сату-Маре супроводив і Ференц Шульц; в 1880 роках, при підготовці зовнішньої реконструкції за проектами Імре Штейндля, яка врешті не була реалізована.; та в 1900 році, коли Національний комітет охорони пам’яток старовини і культури доручив Віктору Мишковському виготовити серію малюнків.