Тесані структурні елементи будови виготовлені здебільшого з каменя коричневого кольору, за структурою подібного до туфу, який вірогідно видобувався з Чорної гори. Стіни муровані не ломаного каменю, а із квадрів, це видно у місцях,які залишилися не заштукатурені в ході останньої реконструкції у 1989 р. Неф у плані має поздовжню прямокутну форму, до неї зі східного боку примикає апсида, яка завершується п’ятьма гранями восьмерика і вужча від нефу лише сантиметрів на двадцять. До західної половини північної стіни апсиди притулена квадратна в плані ризниця, а перед західною стіною нефу стоїть розташована за повздовжньою віссю вежа. Будову оточує цементний цоколь нових часів. Вінчальний карниз одноманітної форми, що обперезує цілу будову і під прямим кутом виступає з площини стіни, також походить з нових часів, про середньовічний карниз інформація відсутня. Контрфорси повністю споруджені з прямокутного каменя, первісно вірогідно завершувалися лещадними плитами та капельниками, про їх детальні форми, однак, до наших днів дані не дійшли. Північна та північно-східна секція стіни апсиди віконних отворів не має, в решті секцій прорізано по одному широкому вікну з розкосним профільованим гліфом зі стрілчастим завершенням. Північну та південну стіну стіни нефу підпирають по два контрфорси з одним уступом, розміри яких подібні до розмірів контрфорсів апсиди, які так само не містять жодних детальних форм. Вони мають неправильне розміщення, бо, з одного боку, розділяють стіну на три нерівні частини, з другого боку контрфорси по двом сторонам розміщені не по тій самій лінії; два східні по відношенню один до одного відсунуті приблизно на товщину стін, а два протилежні ще в значно більшій мірі. В осі середньої стіни знаходиться портал(вхід), де в невеличкому полі видно рельєф, на якому зображені грона винограду та листя, які символізують найменування міста. На північному фасаді теж видно вхід, який знайшли під тиньком певно також при якій-небудь реконструкції, пізніше тої, що проводилася в ХІХ ст. , оскільки серед архівних документальних матеріалів про неї ніде не згадується. Два нижні яруси вежі, яка стоїть перед західним фасадом, мають квадратну в плані форму, вище них вежа восьмикутна. Між воротами та карнизом із зигзагоподібним узором в медальйоні, виготовленому із гіпсової ліпнини, видно незакінчений герб барокової епохи, «коронований» єпископською шапочкою. Віконні отвори на першому ярусі розміщені на західній стіні, на другому на західній, південній та східній, а на верхньому ярусі всі стіни прорізані вікнами.На середньовічних конструкціях церкви в деяких місцях ще спостерігаються сліди фарби, які можуть походити з часів спорудження.
Теперішня парафіяльна церква міста Виноградів була споруджена точно не за один період. Хоча без археологічних розкопок та дослідження стін точно визначити об’єм та час будівельних періодів неможливо, на підставі певних рішень та явищ ці періоди можуть бути окресленими. Самими ранніми відомими елементами церкви є ті три великі вікна з розкосними гліфами, які були знайдені на північній стіні нефу. На це вказує як їх форма та розташування, так і матеріал каменя, який відрізняється від матеріалу інших конструкцій. Їх розміри та пропорції можуть походити ще з часів династії Арпадів, приймаючи до уваги пам’ятки місцевості, з огляду на стрілчате завершення датуватися не можуть часом раніше другої половини ХІІІ ст.. Однак із-за того, що форми династії Арпадів ще жили дуже довго, не слід виключати, що вони були споруджені лише в першій третині, половині ХIV ст.. ЇХ розміщення може вказувати на те, що неф, до якого вони первісно відносилися, мав бути меншим від теперішнього. Незвичним є їх розміщенням в даній будові, оскільки північні стіни церков зазвичай не прорізали вікнами. Це висуває припущення про те, що первісно вони могли знаходитися в південній стіні, де таке число та розміщення було характерно для епохи., а стіна будови, до якої вони відносилися, була використана при спорудженні північної стіни теперішнього нефу, це ж означало б, що більша частина первісної будови могла розміщатися на північ від теперішньої.
Історична база самого значного періоду спорудження церкви припадає приблизно на першу третину XV ст.. В 1399 р. король Жигмонд за послуги, надані королю поселення подарував Петеру Перені – угочанському ішпану. Новий володар, який пізніше отримав і право патрона, планував надати Севлюшу важливу роль, зробивши з поселення центр латифундії. Будівництво повинно розглядатися саме в цих взаємозв’язках, церква як за розмірами, так і за якістю мала символізувати статус населеного пункту. З великою вірогідністю можна стверджувати, що початок перебудови або реконструкції пов’язана з іменем Петра Перені. Невідомо, однак, чи дожив намісник короля, який помер у 1423 р., до освячення його нової церкви. Ця церква і до тепер може вважатися одним із забутих свідків репрезентації сім’ї Перені.
Сілард Папп - Виноградів, парафіальна церква. з книги "Середньовічні церкви від Тиси до Карпат
з сторінки
Вознесенський костел і вариш Севлюш Aczel Laslo через об'єктив фотоапарату, наприкінці ХІХ ст. На фото добре видно, що дах костелу ще не зазнав перебудови. А по вулиці Вербовція, в той час центральна в місті, ходили отари овець, що не побачити сьогодні.
Вознесенський костел і вариш Севлюш Aczel Laslo через об'єктив фотоапарату, наприкінці ХІХ ст. На фото добре видно, що дах костелу ще не зазнав перебудови. А по вулиці Вербовція, в той час центральна в місті, ходили отари овець, що не побачити сьогодні.
Немає коментарів:
Дописати коментар