Велика Копаня

Варіант А

Недалеко від того місця, де тепер село Велика Копання, на високій горі жив один цар. У нього були дві доньки. Старша дуже файна, і молодша файна була, але вже не така. Старша полюбила дуже красного простого хлопця. Цар не xотів її за нього давати, а заставляв любити одного царського сина. Та вона того пана молодого не любила, ненавидiла йоro, тому i не хотiла йти за нього. За це цар дуже розiзлився на свою доньку та й покарав її

казав, що видасть її замiж за кого вона хоче, але як перекопле велику гору, що стояла на всьому тому мicцi, де тепер долина вiд Копані до Королева. Царська донька дуже залюбилася в того простого хлопuя, тому пристала на таку тяжку роботу, хоч цар наказав не давати їй нiякоro iнструменту, щоб копати, а зажадав, аби копала гору руками.

Ота красна як ружа молода дiвчина пiшла i копала своїми бiлими руками кам' яну тверду гору, копала аж доти, поки не вiдкопала її звiдти, цар уже не знав, що казати. Сердився не сердився, але мусив віддати свою доньку за того простого хлопця.

На мicцi, де та гора була, люди почали хатки собi будувати, i так виросло село, яке ще й тепер на честь тiєї дiвчини зветься Велика Копаня.

            Варіант В

      У мальовничому мicцi, де в низинi протiкає Тиса, жила багата дiвчина,i вона покохала простого хлопця. Але батьки не дозволяли їм побратиcя.

      Одного разу вони вирiшили втекти. Але слуги спіймали їx i привели: до батька дiвчини. Той був страшенно розгнiваний. І сказав до хлопця, показуючи на гору:

- Лем тодi з моєю донькою поберешся, кiть перекопаеш оту гору!

І хлопець копав piк, два або й бiльше. Та сили вже покидали його. А дiвчинi було заборонено не те що допомагати коханому, але нaвіть бачитися з ним. Та якось дочулася, що він дуже захворiв, i вона втекла з дому й прибiгла до нього. Той був дуже знесилений тим великим копанъом, і вже помирав.

- Я дуже люблю тебе, айбо вже не можу бiльше копати, признався i на її очах помер.

Дiвчина не могла винести cмepті коханого. Вибiгла на берег Тиси кинулася звiдти уводяну прiрву. Там i загинула. Люди, як почули пpо смерть хлопця й дiвчини, що загинули через копання гори, назвали те мiсце, а потiм i село, що там виросло, - Велика Копаня.

Ще й зараз, кажуть, коли дивитися з того великого перевалу на Тису

коли вона розливасться, то нiби чути, як вода в Тисi промовляє своєю бурхливою габою: "Милий мiй, де ти? Я тебе милую!" Ехо вiдбивастъа вiд гори i несеться в долину за Тисою, нiби вiдповiдаючи: "То вевелике копання, мила, нашу любiсть погубило!"