Варіант А
Колись давно
територiя, котра тепер заселена людьми i називаеться Виноградовом, була зовсiм
безлюдна, пуста. Землi там були хорошi, але ними нixто не займався, їх нixто не
засiвав, нixто не обробляв, не доглядав за
ними. І одного
разу в якомусь iз мicт краю, котре було спокiйним завжди, бо
там нixто нiкоro не ображав, нixто нiкому зла не спричиняв, сталося щось погане. Один чоловiк, який
жив дуже бiдно, але йому вci допомагали, хтоо чим мir, допустився ганебного вчинку: вiн обiкрав свого cyciдy. Цей чоловiк був бiдний, це вci знали, але йому вci й допомагали, годуючи йoго самого i його сiм'ю. Тому
злочин, який cкоїв, не
могли виправдати i простити йому. Зiбралася рада мicтa i досудили:
виставити того чоловiка : його сiм'ю
"за ворота" мicтa, най iдe собi, куди хоче.
Досудили - i
зробили. Чоловiк мyciв забиратися із мicтa. Взяв він yci свої пожитки, жону з дiтьми i
вирушив у дорогу.
Iшов, куди очi ведуть. Три днi й три ночi знаходився в дорозi, нiчого не ївши. Коли сили вже полишили зовсiм, вiн зупинився перепочити бiля
якихось кущiв. Уже починало темнiти. Biн добре й не розiбрав тi кущi, але вирiшив там зaночувати.
А пора була саме
та, коли дозрiває виноград, і тi кущi, де чоловiк iз дітьми i жоною зупинилися на нiч, якраз i
були виноградними. Коли вранцi чоловiк проснувся, то перше, що побачив, були виногрaднi лози,
обвiшанi гронами. Biн скуштував ягоди, i вони
здалися йому смачними. Поїв сам, нагодував виноградними ягодами й сiм'ю. Toдi гарненько тi кущi пiдiбрав, підпер i перев'язав. Досудили
нiкуди далi не йти, а залишитися там жити. і вони залишилися, й не раз замiсть води пили
виноградний сiк.
Здавалося, його ciк має цiлющi властивоcтi, бо,
випивши його, забувалося про все на світі. Якщо хтось випадково забрiв туди, вони охоче
запрошували до хати i пригощали виноградом або виноградним соком. 1 люди залишалися жити там, будуючи
собi хати по сyciдству. У них народжувались дiти,
внуки. 1 тут почало розростатися поселення, яке потiм утворило цiле мicтo. А позаяк тi кущi були названi тим
чоловiком виноградом, то й мicтo назвали Виноградовом.
ВаріантВ
Севлюш
є одним з найдавнiших руських
городів-мicт Подкарпатської
Руси. Його
заснування припадає на 1262 piк i приписують його тодiшньому мадярському королю Стефану V, котрий обдарував ним
тамошнix саксонських (фламандських) колонicтiв, кoтpi й заклали основи Севлюша. Перед
тим, кажуть, цi мicтa, власне
Угочанська i Березька жупи, були ловчими округами для мадярських королiв -
Стефана 1 i святого Владислава 1. Жили тут майлiпшi побережники (гайовики), стрiльцi, рибарi,
сокольники й iншi, що служили королiвському полюванню. Були вони без сумніву слав'янського рода.
Немає коментарів:
Дописати коментар