Жив давно-давно в королівському замку король та мав він
полководця на йменування Гудя, який йому дуже вірно служив.
Раз сів король
обідати й сказав своєму полководцеві:
-
За вірну службу дарую тобі стільки землі, скільки об’їдеш на коні, доки я
пообідаю.
Сів Гудя на коня, взяв гостру шаблю в руки й маленькі папірці і торбину. І
тих часах на цій околиці були чисті поля, були й густі ліси. Де їхав Гудя ліс,
там стинав шаблею корчі та дерева; де їхав полем, там кидав за собою папірці.
Так позначив землю, яку він об’їхав.
Ще король сидів при обіді, вже Гудя вернувся. Король подивився на поле, яке
Гудя об’їхав, і
подарував йому ту землю. Там оселився Гудя зі своєю родиною. Потім оселилися
там інші люди.
Немає коментарів:
Дописати коментар