Криниця Кадуб

За селом, по дорозі з Фогораша (тапер зубівка)в Новоселицю, є невеличка криниця з кадубом. Її так назвали – Кадуб, хоч і пізніше дерев’яний зруб і був замінений цементною цямриною. Там часто люди набирали в бочки воду й везли додому, не раз зупинялися з кіньми чи волами, якщо проїжджали з возами, щоб напоїти худобу. Але пізніше челядь почала боятися того місця й неохоче  йшла вночі мимо по тій дорозі попри Кадуб, залякано озираючись і хрестячись. А все тому, що,

як переповідали старші люди, біля того Кадуба була забита босорканя.

Сталося то давніше, не за нашої пам’яті. Була у Фогораші одна баба, що знала з Нечистою силою, тому й назвали її босорканею. Вона забирала від корів молоко. У своєму селі не сміла цього робити, бо люди попередили: „Кеть од котроїсь нашої корови пропаде молоко – тобі смерть! Жий, як знаєш, лем наших корів не руш!”.

І баба-босорканя не рушила фогораських корів, зате забирала молоко від корів інших сіл.

Одного разу вона пробралася в хліви сусіднього села – Новоселиці. Та якийсь газда побачив її в хліві біля своєї корови. Схопив вили – і до неї. Вона почала тікати, але він – за нею. І біля Кадуба, коли вона схилилася над криницею щоб змити піт, він настиг її і вбив.

Босорканю загребли на цвинтарній межі. Але з того часу дух її ніби постійно бродить ночами біля Кадуба. І більшість людей перестали поїти свою худобу з того Кадуба, бо казали, босорканя може забрати від худоби силу й здоров’я. І взагалі старалися не гнати худобу тим шляхом, бо вірили: відьма біля Кадуба нападе на корову, забере від неї молоко й силу. Тому обходили те місце.

Тепер дорога там уже кам’яна. Кадуб завалився, замулилася й нора. Про них нагадує на обочині шляху лише окраєць мочара, пророслого сашовинням. Проте фогорашці й досі те місце називають Кадубом.

Детальну інформацію про визначні місця села, історію села та його мешканців можна отримати завітавши до сектору краєзнавчої літератури при Виноградівській ЦРБ або до сільської бібліотеки-філії.