Ворота Севлюського барона

Давно то було, ще за панщини. Народ страшенно бідував, ніколи гаразду не мав. Люди самі себе ненавиділи. Народ і вішався, і топився, не раз і по-іншому вбивав себе, а то все через ту нещасну панщину. В тих часах у Севлюші (нинішньому Виноградові) був один пан, який звався Зигизмунд. Він дуже збиткував народ, і всі його проклинали. Постійно думали, як би йому відплатити, помститися. Але ніхто не знаходився сміливий.

Звістка про цього Зигизмунда дійшла до самого короля Матяша. Матяш надумав перевірити це діло.

Прийшов до Севлюша, переодягся в простого чоловіка і найнявся до пана Зигизмунда рубати дрова. Рубав до полудня, зголоднів і почав просити полуденок. Пан на це розсердився, що просить їсти, а дров, каже, мало нарубав.

Матяш рубав до вечора. Увечері просить, аби пан виплатив йому за роботу. Пан знову розсердився, що бідняк насмілився вже й гроші просити, і наказав гайдукам побити його. Але Матяш не підкорився гайдукам. Тоді прийшов пан і сам висік його. Матяш пішов і вирізав на дереві ножиком букви-напис: „Тут був такого дня Матяш-король і рубав дрова”.

На другий день робітники івиділи на дереві цей напис і показали панові. Пан дуже налякався. На третій день прийшло панові і повідомлення, що король Матяш викликає його до себе. Пан Зигизмунд відчував наперед, що буде щось недобре. Дав собі приготувати бричку і, як вирушив у дорогу, відклонився від своєї жони і наказав ворота не зачиняти, поки він не повернеться.

Як прийшов пан до короля, то той його спитав, як живуть і нього дроворуби. Пан каже, що добре. Тоді Матяш підняв свою сорочку і показав спину. Пан дуже злякався, та що було робити. Тоді Матяш показ панові на кімнату, куди би зайшов, де буде з ним розраховуватись. Пан зайшов, а звідти не вернувся. Там його чекали гострі ножі, які відтяли йому голову.

А ворота в Севлюші стояли відчиненими, бо на наказ пана барона ніхто їх не смів закрити. Так вони були відчиненими аж до визволення, даремно чекали на пана Зигизмунда назад. Зачинили їх лише в 1946 році. Тоді вже була радянська влада, і ворота на метр прикидані в землю глиною. Але вони стояли як історична пам’ятка. І в народі вже звикли казати, що ворота Севлюського барона і до сьогодні відчинені...