Кіральгазький замок

Кіральгазький замок зберіг для нас легенду про королівську родину, що задушилася в пивниці, ховаючись від татар.

Колишні мадярські королі в давніші часи часто приїжджали в кіральгазькі ліси на полювання. А приїхавши, тривалий час перебували в Кіральгазькому замку. Особливо любив бувати один із них – той, і котрого жона була русинка і котрий дуже любив наш народ. Тому він часто й приїжджав у Кіральгазький замок, радо почуваючи себе серед нашого народу.

Та якось раз, коли король перебував у Кіральгазькому замку,

у країну вдерлися озброєні чужинці. Вони оточили замок і хотіли взяти в полон короля й усю його родину. Але коли захопили замок, нікого з королівської родини там не знайшли. Вороги-чужинці дуже розгнівалися, зруйнували замок, засипали пивниці й колодязі. Але ніхто не знав, куди подівся король разом з усією своєю сім’єю.

Пройшло багато літ, поки щось прояснилося. 

Один селянин на тому місці, де колись була в землі пивниця, почав копати яму. Копав, копав, коли ж це несподівано яма завалилася – і внизу виявилася велика прірва.

Зібралися люди і почали радити, як би довідатися про те, що знаходиться там, на дні тої прірви. Один сміливий молодюк погодився, що він спуститься в ту прірву і розповість, що там побачить.

Прив’язали до молодюка мотуз і спустили його вниз. Та як тільки він дістався дна, дуже злякався й почав кричати, щоб його тягли на верх.

Потім він розповів людям, що там побачив, на дні провалля. А побачив він там на землі мертвою всю сім’ю короля. Там була і королівська корона.

Тепер усім стало зрозуміло, чому ворог-завойовник не знайшов і нікого з королівської родини. Сім’я короля сховалася в пивниці, й ворог, руйнуючи замок, засипав її землею.

Люди попросили молодюка, щоб спустився в ту прірву і приніс звідти корону. Він те й зробив. Корону затим віднесли в столичне місто, а мертвих погребли поблизу замку, на місці нікому не відомому.