Святкування річниці сейму в Шаланках

            Щороку 11 лютого відбувається святкування  річниці сейму, скликаного у селі Шаланки Виноградівського району провідником угорської національно-визвольної боротьби, князем Трансільванії Ракоці ІІ.

           Тільки завдячуючи нечисленним  ентузіастам, загалу стають відомі сторінки з книги минулого. Так, вже не перший рік на Берегівщині, Виноградівщині та Іршавщині місцеві активісти з культурно-просвітницьких організацій, разом із своїми колегами з Угорщини, влаштовують яскраві дійства, присвячені подіям 1703-1711 рр., національного повстання проти династії Габсбургів, в якому, окрім угорців, брали участь й інші народи імперії, насамперед, русинські селяни (куруци) з території сучасного Закарпаття. Перші великі виступи повстанців відбулися у Берегсасі (тобто, Берегово можна називати колискою антигабсбурзької революції), перше бойове хрещення куруци мали поблизу Вілка, серйозний бій із захисниками імперії відбувся на Іршавщині,  в місцевості, де нині розташувався санаторій «Боржава». В історію не лише Угорщини, а й Європи,  увійшли Мукачівський та Ужгородський замки, а ще, на жаль, зруйнований згодом пороховим вибухом замок у Хусті. На долю ж села Шаланки прийшлася роль місця, де Ференц Ракоці ІІ, разом із однодумцями – керманичами повстання, зібралися  разом востаннє. Успішне на початку національне повстання видихалось. Очікувана допомога від Франції, політичного суперника Австрії, не виправдала сподівань повстанців. Втративши в боях практично всі раніше визволені землі, Ференц Ракоці сконцентрував свої сили в регіоні від Самару (Сату-Маре) до Мункача (Мукачево), де, попри все, мав велику підтримку місцевого населення.

            Нинішнє село Шаланки на той час мало статус містечка, із власним гербом та печаткою, на яких на щиті, обвитому декоративним вінком, зображені три зуби дракона. Саме село під назвою «Salanch» вперше згадується в 1332 році, вочевидь, походить від прізвища Шаланк. У хроніках угорського історика Анонімуса згадується, що в 9-му столітті в долині між Дунаєм та Тисою правив володар на ім’я  Шалан (або Чалан). За іншою версією, назва походить від якогось турецького слова.  11 лютого 1711 року в місцевому реформатському храмі Ференц Ракоці ІІ провів останній з’їзд (сейм) очільників повстання.  Повстанці вирішили відхилити запропоновані австрійським імператором умови миру та вповноважили свого керманича шукати допомоги у Росії, як противаги габсбурзької імперії. Через десять днів Ференц Ракоці ІІ виїхав до Польщі, аби зустрітися там з російським імператором Петром І та просити в нього військової допомоги (таємний договір про співпрацю між Росією та повсталою угорською державою був підписаний послами обох сторін чотирма роками раніше). Втім, російський самодержець не ризикнув починати нової війни, не закінчивши більш важливої для нього Північної війни за панування на Балтиці, відтак, угорське повстання залишилося без допомоги. На гірше це чи на краще – можна тепер лише гадати, розважаючись популярними нині іграми в «альтернативну історію». Слід лише додати, що за спиною Ракоці повстале дворянство вирішило домовитись про мир із Габсбургами, і таким чином, невдовзі революція була згорнута.

            Тільки захисники Мукачівського замку оборонялись аж до 22 червня 1711 року, попри офіційну капітуляцію.

             Ідейний натхненник заходу, голова Шаланківської сільської ради Віктор Альохін. Три століття тому в селі Шаланки зустрілися куруци (селяни-постанці проти імперії Габсбургів) та лідер національно-визвольної боротьби угорського народу Ференц ІІ Ракоці. Там же був скликаний останній цієї війни сейм.

            Відтворити драматичні події 300-річної давнини вирішили організатори свята в Шаланках, серед яких – нове керівництво села,  національні організації угорців Закарпаття, гості з Угорщини, які традиційно приймають участь у подібних заходах тощо. В назначений час біля історичного храму збираються  учасники костюмованої ходи – в одязі 18 століття, прикрашеному шкірами, із топірцями та навіть моделями тогочасних рушниць.

             Під звуки бойової сурми загін вирушає до  меморіального парку, де знаходяться дерев’яні  фігури угорського короля Св. Іштвана, очільника повстання Ференца Ракоці ІІ та письменника Келемена Мікеша, який в роки визвольної війни був його пажем.

             Після урочистого мітингу поблизу місцевої школи  влаштовують традиційне закарпатське святкування – із бограчем, гарячим вином, смаженням м’яса та сала тощо.