Севлюський замок

У той далекий час, коли татари нападали на мирні села, тут-там виростали замки для оборони від ворога. Саме для цього був збудований Севлюський замок, який ще називають Канков.

Про нього збереглася така легенда.

Онок

Де село Онок, там у давні часи були ліси. На полянах пастухи випасали овець, а потім почали розкорчовувати ліси, сіяти зерно. У одного пастуха була донька Ілонка. Полюбила вона одного молодого пастуха, хотіла стати його жоною.

Та напали розбійники і убили Ілониного жениха. З горя Ілонка умерла. Де її поховали, місце те назвали Ілонок, тобто Ілонине. А пізніше там поселилися люди, вони змінили назву на Онок.

Детальну інформацію про визначні місця села, історію села та його мешканців можна отримати завітавши до сектору краєзнавчої літератури при Виноградівській ЦРБ або до сільської бібліотеки-філії.

Матійово (Матієве)

Король Матій ходив помежи люди. Там, де наше село, застала його ніч. А там були пастирі, пасли худобу. Жили вони у колибах.

В одній колибі король ночував. Дали йому молока напитися, постелили на свіжому сіні.

На другий день увидів, що місця се файні. Вийняв гроші і каже:

-         Нате, і збудуйте село!

Вівчарі подякували і звідають:

-         А за кого нам Богу молитися?

-         За короля Матія.

Так потім і назвали село – Матійовом.

Детальну інформацію про визначні місця села, історію села та його мешканців можна отримати завітавши до сектору краєзнавчої літератури при Виноградівській ЦРБ або до сільської бібліотеки-філії.

Чорний потік

Вуглярі шукають таке місце для випалювання вугілля, аби і ліс добрий, і вода близько. Де тепер село – давно був ліс. На роки було з чого вугілля випалювати. А від вугілля вода і потоці, який протікав через ліс, була чорною. І назвали потік Чорним.

Вуглярі на зрубах біля потоку стали будувати собі хижі. І помалу виникло село. І назвали село Чорним Потоком.

Першими жителями були Нігрі, Потокі, Йона, їх іменами названо окремі місця і селі.

Детальну інформацію про визначні місця села, історію села та його мешканців можна отримати завітавши до сектору краєзнавчої літератури при Виноградівській ЦРБ або до сільської бібліотеки-філії.

Чорна (Черна)

Варіант А

Були часи, коли пани знущалися з селян. Люди робили на них не покладаючи рук, з рана до вечора – сіяли жито-пшеницю, копали, косили, жали, молотили, садили всяку-всячину. Працювали як прокажені за крихту хлібця, а їх діти ходили босі й голодні. І так з року в рік.

Та якось з’явився в тих часах один молодий пан,

Тросник (Шашвар)

За переказами, колись давним-давно на правому березі Тиси стояв високий, громадний кам’яний замок, у якому гніздилися орли. Жителям села кажен день треба було приносити в жертву молодого хлопця або дівчину. Із-за цього й назвали село Шошвар (замок орлів – у перекладі з угорського). Але й місцеве „шаш” – Тросник.

За другою версією назва села пояснюється по-іншому. Потік, котрий протікав через село, був порослий шашом (сашом - комишем), тобто тросником. Звідси й пішла назва – Тросник.

Детальну інформацію про визначні місця села, історію села та його мешканців можна отримати завітавши до сектору краєзнавчої літератури при Виноградівській ЦРБ або до сільської бібліотеки-філії.

Виноградів (Севлюш)

Варіант А

Колись давно територiя, котра тепер заселена людьми i називаеться Виноградовом, була зовсiм безлюдна, пуста. Землi там були хорошi, але ними нixто не займався, їх нixто не засiвав, нixто не обробляв, не доглядав за ними. І одного разу в якомусь iз мicт краю, котре було спокiйним завжди, бо  там нixто нiкоro не ображав, нixто нiкому зла не спричиняв, сталося щось погане. Один чоловiк, який жив дуже бiдно, але йому вci допомагали, хтоо чим мir, допустився ганебного вчинку: вiн обiкрав свого cyciдy. Цей чоловiк був бiдний, це вci знали, але йому вci й допомагали, годуючи йoго самого i його сiм'ю. Тому злочин, який cкоїв, не могли виправдати i простити йому. Зiбралася рада мicтa i досудили:

Міжнародна регата «ЄвроТиса» 2013

Міжнародна регата  «ЄвроТиса» пропливла закарпатською Тисою. Зупинялись ...

Перший районний Фестиваль народних ремесел

25 серпня 2013 року на площі Миру м. Виноградів відбудеться перший районний Фестиваль народних ремесел.

Фестиваль є відкритим для всіх бажаючих народних умільців та виробників етнопродукції, незалежно від віку та статі. Участь у Фестивалі можлива як у формі проведення майстер-класу з виготовлення виробів по різних жанрах так і виставки-продажу творів народних майстрів. Тут можуть бути представлені творчі роботи декоративно-ужиткового напрямку: декоративний розпис, художня вишивка, малярство, ткацтво, витинання, народна лялька, плетіння з лози, рогози, кераміка, гончарні вироби, різьблення по дереву, бондарство та інші види народних ремесел, які характеризують самобутність та автентичність Виноградівського району.

Фанчиково

Давно-давно на території нинішнього Фанчикова жив багатий пан. І нього була дочка-красуня, яку звали Фанчика. Її ім’ям отець назвав село. Але згодом їх настигло велике нещастя:

Неветлен (Дяково)

Було на Виноградівщині одне село, яке мало дуже негарну, паскудну назву. Якось раз у селі організували бал. На той бал прийшло багато й відіцьких легінів, один кращий за другого. Один із них запросив на танець найгарнішу красуню в селі. Танцюючи , він спитав,

Гудя

     Жив давно-давно в королівському замку король та мав він полководця на йменування Гудя, який йому дуже вірно служив.

Раз сів король обідати й сказав своєму полководцеві:

Великі Ком’яти

Колись дуже давно, як ще нашого села не було, казали нашi дiди й бабки, поселилося тут двое людей. Один на цiм боцi рiки Боржави, a другий - на тому боцi рiки. Як вони поженилися й розгаздувалися, то один покликав другого