На Виноградівщині є кілька музеїв. Найбільший – Затисянський комплекс у селі Тисобикень. Його заснували в далекому 1970-му з ініціативи голови місцевого колгоспу «Прикордонник» Андора Бірова в маєтку родини Фогараші, який споруджений у 1890 році у стилі неокласицизму. Тут представлено культуру та побут Затисянського регіону, колишнього комітату Угоча. Комплекс складається з історичного музею, етнографічного під відкритим небом (у колишньому парку маєтку), а також картинної галереї в селі Пийтерфолво, каже пані Горнецкі.
Щодо історичного музею, то він знаходиться в палаці Фогараші. Крім нього, зберігся парк із платанами та липами й сімейна графська каплиця. Експонати розповідають про історію краю від «графських» часів до сьогодення. Особливо цікавою є виставка народної кераміки, меблі віденського бароко, зал сувенірів. У парку є меморіальний знак у пам’ять жертв татарської навали 1717 року. Тепер про скансен. Він має три садиби – будинок заможного селянина (складається з сіней, передньої частини з ґанком і задньої з коморою, а стіни мащені глиною), сільська школа (покрита черепицею, поєднувала приміщення для навчання й помешкання вчителя з сім’єю) та хатина батрака (з плетеними стінами і опорними балками, що було перевагою під час повеней на Тисі), які представляють взірці народної архітектури та побуту кінця ХІХ – початку ХХ століття.А от у галереї зберігаються близько 200 картин відомих художників Закарпаття. Розташована вона в будівлі 1864 року, яка раніше слугувала за літню резиденцію Ендре Дьордя, угорського міністра сільського господарства. У 1986-му її відреставрували. На Виноградівщині є кілька музеїв. Найбільший – Затисянський комплекс у селі Тисобикень. Його заснували в далекому 1970-му з ініціативи голови місцевого колгоспу «Прикордонник» Андора Бірова в маєтку родини Фогараші, який споруджений у 1890 році у стилі неокласицизму. Тут представлено культуру та побут Затисянського регіону, колишнього комітату Угоча. Комплекс складається з історичного музею, етнографічного під відкритим небом (у колишньому парку маєтку), а також картинної галереї в селі Пийтерфолво, каже пані Горнецкі. Щодо історичного музею, то він знаходиться в палаці Фогараші. Крім нього, зберігся парк із платанами та липами й сімейна графська каплиця. Експонати розповідають про історію краю від «графських» часів до сьогодення. Особливо цікавою є виставка народної кераміки, меблі віденського бароко, зал сувенірів. У парку є меморіальний знак у пам’ять жертв татарської навали 1717 року. Тепер про скансен. Він має три садиби – будинок заможного селянина (складається з сіней, передньої частини з ґанком і задньої з коморою, а стіни мащені глиною), сільська школа (покрита черепицею, поєднувала приміщення для навчання й помешкання вчителя з сім’єю) та хатина батрака (з плетеними стінами і опорними балками, що було перевагою під час повеней на Тисі), які представляють взірці народної архітектури та побуту кінця ХІХ – початку ХХ століття. А от у галереї зберігаються близько 200 картин відомих художників Закарпаття. Розташована вона в будівлі 1864 року, яка раніше слугувала за літню резиденцію Ендре Дьордя, угорського міністра сільського господарства. У 1986-му її відреставрували.
Джерело
Немає коментарів:
Дописати коментар