Варіант А
Це село дістало свою назву помилково. А сталося
так. Недалеко за селом був глибокий бовч, куди ходили жінки прати плаття. Того
дня, коли те сталося,
там мила плаття одна молода дівчина. Вона якось
посковзнулася і впала з берега в воду. Вода була глибока, бистра, підхопила її
і потягла на середину бовча, і водокруть.
А поблизу йшов якийсь відіцький чоловік. Йому
кортіло довідатися, що то за село вбоці. І він звернувся до селянина, що
працював недалеко від ріки. Та поскільки той замітив дівчину, що топилася в
бовчі, не чув його запитання, і тільки повторював одне і те саме: „Форголань!
Форголань!” Мовляв (і перекладі з угорської), дівчина і водокруті. Перехожий не
бачив дівчини і думав, що той селянин каже йому про назву села. Взяв дощечку й
написав: Форголань. Відтоді село й назвали – Форголань. Аж до 1946 року. А
тоді, уже при радянській владі, перейменували в Дівич не.
Варіант Б
На тому місці, де тепер село, текла колись ріка
тиса. І була там глибока вода з багатьма водокрутями. А на одному з берегів
тиси жив вадас, і котрого була донька, гарна відданиця. Раз вона захотіла
набрати собі води з тиси. Підійшла з відрами до ріки, стала край берега і
нахилилася, щоб зачерпнути відром. Але, стоячи на слизькому камені,
посковзнулася і впала в воду. Хвиля
підхопила її й потягла і водокруть. А вже водоворот закрутив у воронці,
ніби тріскою. Дівчина почала кричати, кликати на поміч. Її почув один хлопець,
що був недалеко. Підбіг до ріки, побачив дівчину і водовороті і голосно загукав
по-мадярськи:
-
Форголань!
Форголань. Мовляв, і водокруті дівчина!
Челядь збіглася, але врятувати
дівчину вже не змогли. А з часом Тиса заміліла. Змінила русло, і на тому місці,
де були колись водокруті., стало сухо. А пізніше збудували й село. Але челядь
пам’ятала про
той трагічний випадок з дівчиною. Тому ті слова звучали в вухах майже усіх:
„Форголань!” тому й село назвали Форголань – від форголань.
Немає коментарів:
Дописати коментар