Елеонора Перені народилася 4 січня, 1918р. у Вашингтоні, округ Колумбія, США.

Батько- Еліс Спенсер Стоун, військово-морський офіцер, деякий час працював воєнним консулом-радником в американському посольстві в Парижі. Мама - Грейс Зарінг Стоун, відома американська письменниця,яка є автором багатьох відомих  новел та романів.

       В 19 років,Елеонора розпочала свою першу подорож Європою, разом зі своєю мамою. Відвідуючи дипломатичну вечерю з батьками в Будапешті, в 1937р., зустріла Зігмонда Перені- молодого угорського барона. Вони одружилися.Весілля відбулося у Венеціїї.За  дуже короткий час Елеонора  здобула титул баранеси   і  заволоділа  родинним маєтком свого чоловіка  в містечку Нодьсилиш( Nagyszőlős,сьогодні Виноградів ), це містечко знаходилося в далекій Карпатській землі,  там,де сходятся кордони декількох держав. Перед Другою світовою війною, в цьому краї  жили поруч різні народи і кожен народ жив зі своєю мовою, культурою,  зі своїми звичаями та політичними прагненнями.Століттями ці землі відносилися до великої Угорщини, десятиліттями до Чехословаччини,  далі знову до Угорщини,  потім приєднали до Радянського Союзу і  нарешті  до України.  Під час чехословацького  правління-цей край, називався -Подкарпатська Русь(сьгодні це Закарпатська область).  

             Жигмонд Перені був спадкоємцем знатної спадщини, але  в той час історії, родина Переніїв дуже збідніла. В їх володінні залишилися тільки декілька будівель з невеликими маєтками, які опинилися під владою Чехословаччини - із-за Тріанонського договору, після Першої світової війни.Цей договір і розчленовував велику Угорщину.   Жігмонд  мав дуже обмежені права жити   у своєму родовому сімейному палаці(сьогодні це палац Перені в м. Виноградів). Земельна реформа, після захоплення Чехословаччиною цього регіону, призвела до обмеження прав родини Перені в їх володіннях . Але Жігмонд Перені все таки отримав належний дозвіл, на переселення туди- разом зі своєю новою американською дружиною.

               Коли молоде подружжя приїхало в Нодьсилиш(м.Виноградів), їх дуже радісно зустріли жителі міста. Елеонора працювала на виноградниках і відновила виноробство  в старих запущених цехах, відбудувала стару ферму, в якій нараховувалося більше 750 корів. Но більше всього вона любила гуляти по величезному парку, де росли чудові дерева, які  завозилися  із різних куточків світу, та висажувалися династією Перені, протягом сотень років.Тут вона написала перші свої літературні твори,такі як "Зелені думки в саду" та"Більше було втрачено", на англійській  мові.Вона досить часто згадує в своїх творах про палац, парк, Чорну гору,річкуТису,місто Нодьсилиш.

           В приміщенні палацу, Елеонора знайшла бібліотеку, яка була прихована за аксесуарами, які використовувались для ведення винної справи замку. Книги все ще були зачинені у скляних шафах. Знайшла багато інформації, про листування між членами сім'ї та друзями. Кінцевою скарбницею були старі книги, деякі з тих древніх томів, мали обкладинки з овечої шкіри.На відміну від книг, які були наповнені ідеями та інформацією, особисті листи були багаті розповідями. В них описувалося  повсякденне життя, яке вели кілька поколінь Перені, та їхні друзі, під час розквіту Австро-Угорщини.  Елеонора  була останньою із династії Перені, хто працював в цій бібліотеці.Пізніше,під час Радянської влади(1945-1991рр.), багато книг та документів було розкрадено,та знищено.

           З початком Другої світової війни Зигмонда призвали служити в угорську армію,а вагітну Елеонору батьки попросили  повернутися до США. Вона оселилася в Нью-Йорку, виховуючи сина -Пийтера, довгий час працювала редактором журналу "Harper's Bazaar ", потім керуючим редактором "Мадемуазель". Її перша книга " Більше було втрачено" - вийшла друком  в 1946 році, в цій книзі вона описує свій шлюб зі своїм шляхетним чоловіком,та життя в сільській угорщині. Після вийшов роман "Яскравий меч" у 1955 р., який був номінований на Національну літературну премію  в США. "Творчість Ференса Ліста". Однак її остання книга -"Зелені думки в саду" (1981), була найбільшим успіхом  Елеонори Перені і досі вважається класикою світової наукової літератури.

    Елеонора  Перені так ніколи більше і не повернулася в Нодьсилиш (Виноградів),але в думках вона не рідко згадувала ті чудові часи,які вона провела в казковому палаці, який  все своє життя мріяла ще раз побачити, але боялася від Радянської влади.

           В 2001 році палац відвідав її єдиний син-Пийтер Перені.Він своїми очима побачив все те,про що йому стільки років розповідала мама.Зробивши багато фотографій та відео матеріалів,зразу повернувся в США, щоб скоріше порадувати, на той час вже стареньку, Елеонору Перені.

             3-го травня, 2009р., у віці 91 рік,-Елеонора Перені померла.Біографію про її життя,та більш докладнішу інформацію про її творчість, можна знайти в  ВІКІПЕДІЇ.(переклад з угорської 01.12.2019р.).

https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=327961189331931&id=100063541579369&sfnsn=mo