Виноградів унікальна залізнична станція, тут
прокладено колії трьох різних типів - 1520 мм, європейська 1435 мм і
вузькоколійна 750 мм. Виноградівська вузькоколійка одна з трьох функціонуючих
вузькоколійних залізних доріг України. Вузька колія знаходиться з іншої сторони
вокзалу. Пасажирський рух по ній досить інтенсивний, за день поїзд робить
чотири ходки по маршруту Виноградів - Хмільник.
Маньоври
Рейс, який відправляється з
Виноградова в 8.10 ранку, їде через станцію Хмільник до містечка Іршава. Цей
рейс є найбільш козирним, так як він проїжджає всі, доступні рядовому пасажиру,
станції закарпатської вузькоколійки і на нього зручно пересідати з 601-го
поїзда.
Состав складається з трьох
пасажирських вагонів і одного товарного. Товарний вагон не принципово
відрізняється від пасажирського, основна відмінність - це заварені вікна.
Вагончики трохи затаскані, але в ходу.
Зупинка на станції Шаланки
На деяких участках вагоном так
тіліпає, шо якшо стояти в тамбурі і нормально не триматися, то можна запросто
вилетіти в кущі через відчинені вхідні двері. До речі кущів тут хватає. Їдучи ж
закарпатською вузькоколійкою, по маршруту Виноградів - Хмільник - Іршава,
інколи здається шо поїзд зараз в'їде в такі кущі, в яких состав з чотирьох
вагонів і одного локомотива заплутається і не зможе звідти виїхати.
Станція Хмільник
Приблизно година руху з
Виноградова і ми приїжджаємо до станції Хмільник. Хмільник це невеличка станція
посеред лісу, кілька колій залізної дороги, хатка діжурного по станції і двоє
собак. По своїй суті Хмільник являється вузловою станцією. Звідси іде заржавіла
вузька колія до містечка Берегово, де розташоване вузькоколійне депо.
Станція Хмільник
Після Хмільника минаємо семафор,
схований в деревах і через кілька кілометрів в'їжджаємо в село з практично
однойменною назвою Сільце. В'їзд поїзда в Сільце супроводжується цілою серією
довжелезних гудків тепловоза, якими машиніст розганяє мєсних торговців з рейок
і просить дати дорогу поїзду. Базар в селі розташований якраз на рейках
вузькоколійки. Палатки і автомобілі торговці встановлюють з міліметровою
точністю впритул до поїзда.
Ще 6 кілометрів і ми в Іршаві.
Іршава - кінцева станція, далі пасажирського та й мабуть і вантажного руху
немає. Колись Іршава була вузловою станцією, звідси відходило дві залізничних
колії на Кам'янку і Кушницю, зараз ці колії частково розібрані.
Запасні колії в Іршаві заставлені
десятками вантажних платформ, навіть перед самим вокзалом стоїть кілька штук.
Трохи далі стоїть снігоочисний агрегат. Через Іршаву перевозився ліс, який
транспортувався сюди з лісозаготовок біля станції Кушниця.
Зупинка в Іршаві рівно 10 хвилин.
Сьогодні тут працюють 45 осіб, а колись трудилося три сотні
залізничників. До райцентру Іршави добрі дві години неспішного руху, за які
можна помилуватися пагорбами Берегівщини, сільськими краєвидами, лісочками,
вцілілим від тотальної меліорації мочаром (болотом)... Посередині шляху —
станція Хмільник із віковим залізничним мостом на місці злиття двох річок і
діючого столітнього семафора. Якщо придивитися до рейок, то за їхніми клеймами
можна вчити історію: тут і австро-угорський штемпель, і чехословацький, і
радянський. Держав цих уже немає, а рейки залишилися...
Немає коментарів:
Дописати коментар