…У давні часи при комітатах діяли суди першої інстанції. На подвір’ї коло такого суду в Угочанському комітаті знаходилася похмура середньовічна тюрма.
У ній катували захоплених у полон міщан і селян, а ті з повстанців загону Юрія Довжі, котрим удалося втекти, поселилися в печері під вершиною Чорної гори. Звідти ще деякий час влаштовували напади на багатих землевласників навколо міста. Але з часом і їх переловили, крім одного. Він поставив хрест у середині печери на пам’ять про полеглих і полонених побратимів по боротьбі та й подався в чужі краї.
А про цю печеру ще довго існував переказ, що в ній буцімто жили якісь грабіжники, котрі награбували незліченні скарби, які заховали десь всередині самої печери. Одного дня біля неї випасав кози місцевий бідняк, аж раптом перед бідняком з’явився чорт і промовив: «Винеси з печери хреста – і я дам тобі мішок золота!». Бідняк вагався, але коли нечистий показав йому справжнісіньке золото в мішку, яке переливалося і виблискувало на сонці, неімущий дав свою згоду. Коли виносив важкий хрест, дубові двері з такою силою і швидкістю зачинилися за ним, що прибило чоловікові п’яти. А чорт зі своїми друзями миттю опинився в печері, в котрій він потім завжди перебував коли Люцифер посилав його на землю творити зло.
Бідняк підняв мішок і швидко попрямував додому. На радощах забув і про все своє майно – дві кози. Прийшов додому і каже жінці: «Подивися, небого, на цей мішок, він повен золота! Подай велике корито, нехай висиплю гроші і порахую їх». Розв’язав мішок, заглянув у нього, а там замість грошей – черепки побитих горщечків. Згадав тоді чоловік про своїх кіз, побіг у ліс, та вже їх не знайшов – вовки з’їли. Залишилися старому лише «ріжки та ніжки». А вхід у печеру з часом засипався. Зараз уже ніхто й не знає, де вона знаходиться і чи була така печера взагалі.
http://sumno.com/article/vynogradiv-misto-z-korolivskymy-ambitsiyamy/
Немає коментарів:
Дописати коментар