Карєр

 Трохи історії

https://fb.watch/nQmrT5pMnB/

Нейронки для подорожей

Не простий зараз час для українців, але перемикатись та відпочивати теж потрібно. Підготували для вас список сервісів, які допоможуть вибрати місце відпочинку та скласти маршрут. 

AI Travel — генератор маршрутів. Все що вам треба зробити, зазначити маршрут та час на поїздку. Також є маршрути від користувачів.  ChatGPT — знаменита нейронка може стати турагентом і навіть порахує, скільки годин вам доведеться їхати за кермом.  Roam Around — GPT розкидає вам план відпочинку на тиждень. Getaiway — щоб отримати детальний гайд, вкажіть місто, бюджет, час перебування та особисті уподобання. Plan My Trip ASAP — вбивайте місто, час перебування і вподобання та отримайте на пошту цілий план на майбутній відпочинок. Momo AI — планувальник подорожей для iOS.  iplan ai — схожий на Momo додаток, але на Android. Але є і під iOS, ось тут.

Аптека №31

Днями у Виноградові у центрі міста, навпроти школи № 1 знесли старовинну будову － приміщення аптеки. Причому першої аптеки в місті, власник якої мав ліцензію на фармацевтичну діяльність. Споруда була побудована у 1880 році. Власник невідомий, бо в перші роки радянського періоду в наших бюро технічної інвентаризації ретельно знищували дані про власників і нерухоме майно, бо боялися, що знайдуться їхні спадкоємці і вимагатимуть повернути належне їм майно. Це стосується не тільки цієї споруди.
Про старовинність споруди свідчить:
по-перше, товщина стін та архітектура. Багато людей помітили на фронтоні над вхідними дверима досить дивну ліпнину －більшість із них ідентифікувала її із масонським знаком, що зображений на американських доларах;
по-друге, як нам повідомив колишній завідувач цієї аптеки у Радянський час Володимир Гузь －він знайшов за шафами дуже акуратно загорнуті два пістолети, їх особливістю було те, що на них були викарбувані герби, але він не знає чиї. Яка подальша доля цих пістолетів? Пан Володимир здав їх в міський музей Часину М.П., але одночасно обмовився про пістолети своєму керівництву, і це дійшло до міліції, начальник якої вилучив їх. Можливо, вони тепер займають почесне місце в колекції старовини, якогось великого любителя раритетів. але, головне те, що в музеї визначили моживий час виготовлення цих раритетних виробів －друга половина ХІХ століття. Що ще припускає Володимир Гузь? У одній із кімнат просіла частина бетонної підлоги, що дало йому підставу запідозрити наявність входу до таємного схову скарбів, що могли там залишити численні євреї, яких тримали у великих підвалах аптеки. В той час вони числились в гетто. Тим більше, що починаючи з 1940-х років у аптеці працював єврей, дуже відомий провізор, який міг сховати і свою заначку.

Що ще відомо про цю аптеку?
Її першим власником, що мав ліцензію був Немеш (не прізвище). Із своєю сім’єю, для зручності, проживав безпосередньо у аптеці, де були облаштовані апартаменти. Можна уявити собі як йому добре жилося, адже у місті була тільки ця єдина аптека. Він був одним із перших у місті власників автомобіля… Але на жаль, помер молодим. Його вдова не могла продовжити справу, бо не мала фармацевтичної освіти. Проте, знайшла вихід здавши аптеку в оренду аптечному спеціалісту залишивши собі житлову частину. Орендатором був Арвої, з нетутешніх. Так тривало до того часу, поки число жителів у місті перевищило 10 000 ( це трапилося між 1900-1910 роками). Тоді Міністерство внутрішніх справ Угорщини дозволило відкрити у Севлюші другу аптеку. В цей час помічником у Арвої був Фегир Борна, молодий, амбітний, добре освічений, який горів бажанням очолити цей другий заклад. Але для цього був потрібен стартовий капітал якого він не мав. Та мав одну перевагу － був холостяком. Вдалий шлюб був для нього паличкою-рятувальницею. Він женився на дочці, відомого в краї священика з Великих Ком’ят, Грабаря (який змінив своє прізвище на Рабар). Так йому вдалося реалізувати свою мрію. Тесть вклав немалі кошти у розвиток бізнесу свого зятя. Приміщення для аптеки орендував у будівлі банку на вулиці Миру. Фегир Борна виявився підприємливим － за короткий час у його розпорядженні був легковий автомобіль, алюмінієвий човен, зимові парадні сани, ну і звичайно, інші предмети розкоші. Збудував розкішний, на той час, будинок на теперішній вулиці Чкалова. в радянський час мусів багато чого позбутися, адже все було націоналізоване, як і перша аптека. Не могло бути мови, щоб будівля комусь належала окрім держави. За часів незалежної України навколо цього об’єкту точилися суперечки і вступали в силу різні “важковаговики”, щоб ця споруда потрапила їм до рук. Як пригадує остання завідувачка цього закладу Мар’яна Керечан, аптека була комунальною власністю міста. Коштувала дорожче через свою принадливість розташування у центрі міста. Невдовзі з невідомих причин цей невеликий майновий комплекс у 1993-му році перейшов до комунальної власності області. Коли було оголошено приватизацію, виявилося 6-ро бажаючих його придбати. Одна знайома пані Мар’яни поїхала до Ужгороду аби дізнатись про умови приватизації, але бажання зникло через цінову політику － запросили 350 000, але не гривень, а доларів.

2013-му році Мар’яна Керечан отримала розпорядження Закарпатського обласного виробничого об’єднання “Фармація” припинити свою діяльність. Вона це слухняно виконала. У 2018 році підприємство “Рідний потік” викупило даний майновий комплекс площею 235,5 квадратних метрів. Але навіть після цього аптека не діяла. 09 липня 2023 року виповнилося б 10 років як вона простоює…

Іван Біланчук
джерело https://vinvogni.com.ua/?p=12539&fbclid=IwAR2OiYlzBYKvYSNM82NNX7E3c84LIc38VrnAbz0LJKbapVl0vxRRmFpzY_o