"Тут був Барток" - у Виноградові з'явилась нова міні-скульптура

14 жовтня в сонячному Виноградові, серед дерев сакури та трояндових кущів, з’явилась перша міні-скульптурка, присвячена всесвітньовідомому композитору та піаністу Белі Бартоку.

Традиційно вже, автором є Михайло Колодко, на відкритті ж були присутні очільник міста Степан Бочкай та колишній угорський генконсул Ендре Саліпські, а також ті, хто не байдужий до творчості митця.

Леквар, мангалиця й буйволи

У 2012 році на території фермерського господарства «Пан-Еко» в селі Ботар відкрили перший в Україні дегустаційний зал та музей леквару. Приміщення мистецьки оформив ужгородський скульптор Михайло Колодко, він є й автором пам’ятника свині-мангалиці при вході до музею. Господар підприємства Павло Тізеш розповів, що вони варять закарпатські повидла з ягід та різноманітних плодів (сливове, з терену, чорниці, чорноплідної горобини та журавлини), натуральних соків. А ще – вирощують свиней-мангалиць, м’ясо яких не містить холестерину. Музей нині налічує зразки лекварів із 24 країн, каже туризмознавець Федір Шандор. Ботар уже став місцем паломництва туристів.                                 А от у селі Олешник кілька років діє

Маєток Фогараші та волоські візерунки

На Виноградівщині є кілька музеїв. Найбільший – Затисянський комплекс у селі Тисобикень. Його заснували в далекому 1970-му з ініціативи голови місцевого колгоспу «Прикордонник» Андора Бірова в маєтку родини Фогараші, який споруджений у 1890 році у стилі неокласицизму. Тут представлено культуру та побут Затисянського регіону, колишнього комітату Угоча.                                                                 Комплекс складається з історичного музею, етнографічного під відкритим небом (у колишньому парку маєтку), а також картинної галереї в селі Пийтерфолво, каже пані Горнецкі.                                                                                                          

етно look Виноградівщини

В мережі з’явилось відео святкового етно-вбрання з Виноградівського району, яке знято в рамках проекту #СПАДОК, де представлені 16 роликів, з жіночими святковими національними костюмами, характерними певним регіонам України в XIX-XX століттях. 

Лицарсько-чернеча фортеця у Виноградові

Виноградів до радянських часів

До 1946 року – Севлюш. Знаходиться на правому березі річки Тиси біля підніжжя Чорної гори на висоті 137 м над рівнем моря. Місто розташоване за 100 км від Ужгорода, до румунського кордону 10 км, до угорського – 16. Через нього проходить автодорога Ужгород – Рахів, залізнична магістраль Ужгород – Солотвино. Топографічні координати: 48 градусів 14 минут північної широти і 23 градуси 4 минути східної довготи. Назва Севлюш означає виноградний. Місто виросло під внутрішнім вулканічним

Про історію кохання видатних Закарпатців: Ласло Оцил і Луїза Перені

Він: поважний освітянин, автор численних публікацій про шкільну освіту

Вона: заможна панянка, спадкоємиця величного прізвища Перені та великих статків родини

Він: сповнений ентузіазму 31 літній спеціаліст

Plan der Commercial Strasse

У процесі пошуку цікавинок з історії Виноградова(Севлюша), і не тільки, вдалося знайти в архіві досить цікаву карту. Карта на якій зображений план будівництва комерційної дороги Nagy Szőllős - Tisza Uilak (Виноградів- Вилок) за травень 1817 року . Почав читати опис карти, а коли приблизив саму карту то

Туристи у Виноградові.

УЖД Виноградово - Иршава и тепловоз ТУ2-034 / Vinogradovo - Irshava narr...

День краєзнавства: "Подорож по історичним місцям Виноградівщини"

         27 жовтня працівники центральної районної бібліотеки  провели День краєзнавства на тему: "Подорож по історичним місцям Виноградівщини». 

"Се мій Варош" на Говерлі

Учасники гурту “Чаламада”–відомого закарпатського гурту, заспівали на найвищій точці області пісню, та ще й яку – “Се мій Варош”. Такого концерту Говерла ще не чула та не бачила Двоє учасників виноградівського ска-панк-рок гурт “Чаламада” вибравшись на Говерлу, не просто насолоджувалися живописним видом, а вирішили потішити інших туристів, виконавши

Урочище Пятихатки

Передісторія переселення Пятихаток така. За часів Австро-Угорської імперії для будівництва залізниці в Закарпаття приїздили італійці, деякі з них були чудовими майстрами по каменю. В Угочанському комітаті багато з них поселилися в Текові. Деякі поселилися між Виноградовом і Тековом, в районі транспортного мосту. Було кілька сімей, що проживали у районі вище теперішнього комплексу «Орлине гніздо». Самі вони називали це урочище/поселення П’ятихатки,