Неймовірно манить до себе в ці дні любителів «зеленого» туризму найвища гора Виноградівщини – Фрасин (826 м), що неподалік сіл Черни, Хижі, Новоселиці. Вона таїть у собі багато загадкового й цікавого не лише з нашої історії, а й еволюції самої природи. Тут, у пралісах, збереглося донині таке природне середовище, яке уже дуже рідко зустрінеш у наших Карпатах. Недарма гора носить назву, що асоціюється з темними магічними силами.
На вершині – географічна позначка часів Римської імперії
А біля підніжжя – найдавніша в Західній Європі стоянка первісної людини
Ще 600 років тому тут діяв вулкан, який викидав на поверхню гарячу воду. Через це селяни з навколишніх сіл придумали силу-силенну найрізноманітніших легенд та переказів. Не розуміючи суті природних законів, вони трактували все по-своєму. Не секрет, що переважна більшість місцевого населення й нині боїться заходити до цього лісу. В підсумку тут подекуди утворилися величезні завали дерев, де дуже добре почувалися звірі. А найбільшу цінність становили табуни оленів, косуль, диких кабанів. Їх колись було стільки, що угорські королі організовували для своєї знаті полювання, залучаючи й місцевих жителів. Якщо воно було результативним, то багаті дарували селянам м’ясо та їжу, а собі забирали трофеї. Ця гора досі залишається найпривабливішою для мисливців Королівського низового колективу.
В період революційних подій за визволення Угорщини від австрійських поневолювачів прихильники Ференца Ракоці ІІ в цих лісах тримали табір повстанців, які проходили навчання та військові тренування. Ще й донині назва цього урочища збережена.
Цікавим для туристів є й гранітний камінь на самій верхівці з географічною позначкою часів Римської імперії. Ця історична деталь дуже добре збережена. Саме тут, на самій вершині гори, розташовувався спостережний пункт легіонерів, які в ті далекі часи слідкували за дорогами, що вели до Угочі, Хуста, Сату-Маре й оберігали соляний шлях та копачів благородних металів. На сьогодні від цього всього залишилися лише глибокі рови, які захищали об’єкт.
На західній частині гори на висоті 700 м є залишки кар’єру, де добували андезит-базальт і потім із нього виготовляли найрізноманітніші будівельні деталі, а також збирали цінні метали, які висіювали при дробленні мінералу. Цю місцевість назвали Бурбуляни. Зовсім поряд – природні вулканічні печери, в яких можна знайти кам’яне масло – цікаву й рідкісну речовину. Наші пращури дуже добре розуміли, що ця гора є не лише природним скарбом, а й нерозгаданою таємницею підземних багатств, тому приписували народному меснику Пинті всяку-всячину й навіть таке, що лише він знав, де знаходяться поклади золота, природних кристалів. У цю міфічну історію й нині вірять у с. Новоселиця. Піднімаючи камінь Пинті минулого літа, місцеві аборигени дуже пильно оглядали землю під ним, шукали сходи до золотих печер.
Досить велика частина підніжжя цієї гори у 20-х роках минулого століття відійшла до Румунії, і там зуміли відкрити шахти, у яких добували благородні метали та кристали. А на нашій території у Вишкові було створено підприємство по добуванню ртуті.
Неподалік урочища Бурбуляни є джерело, вода якого містить у собі дуже багато кремнію – до 18 відсотків. Це нещодавно підтвердили науковці області. Тобто вона не має собі рівних у регіоні, й у майбутньому, якщо зміниться економічна ситуація, тут туристам можна буде створити набагато кращі умови для відпочинку, ніж у Європі: вони зможуть використовувати наші природні багатства для покращення стану здоров’я та відпочинку.
Не менш цікавим для туристів та любителів природи є й підніжжя вищезгаданої гори. В селі Черна – природні поклади голубої глини, або чудо-глини, як її називають тут, а також кизилова плантація. У Веряці та Горбках – найдавніша рукотворна печера над Тисою та стоянка первісної людини – найдавніша в Західній Європі. На східних схилах гори у Велятині – гаряча солона вода, а на західних схилах – джерела кремнієвої води, де водяться чорнопалі раки та двостулкові молюски (теж дуже рідкісне явище в природі). Великі запаси такої цінної води накопичено в озерах села Черна. Тож відправлятися літом до Мертвого моря не потрібно. Завітайте сюди й потіштеся в цій водоймі – неймовірно рідкісного хімічного складу. А от у селі Хижа – джерело мінеральної води, яка нічим не відрізняється від шаянської.
Для любителів старовини й народного мистецтва є шкільний музей та ткацтва у селі Черна. У Новоселиці – етнографічний. Надзвичайні враження у вас залишаться від відвідування дерев’яної церкви в цьому селі, пам’ятки архітектури XVII ст. У цій маленькій культовій споруді маєте можливість ознайомитися з народним малярством. Особливо цікавою є картина Божої Матері з малим Ісусом. Дехто твердить, що це оригінал Боронявської ікони, яку давно вже розшукують. Завідуюча музеєм Н. Вамош говорить, що ця ікона – чудотворна. Якщо помолитися біля неї і попросити щось – усе збудеться. Вона каже, що образ іноді «плаче». Але оскільки тут уже не проводяться Богослужіння, то довести людям цей факт важко.
Загалом гора Фрасин цікава в будь-яку пору року і є неперевершеною природною родзинкою Виноградівщини.
Здається вже все сказано та написано про Виноградівщину і немає жодного куточка, який би не був дослідженим. Але знов і знов переконуєшся, що навіть у давно знайомому палаці Перені, є досі непрочитані сторінки історії.
